1 в цій кімнаті ніхто не говорить вголос не вмикає приймач щоб дізнатись останні новини тут немає нікого хто пам"ятає колір твого волосся і осипається стеля ледь торкнись до її блакитної шкіри чи промов обережно: коханий ці порожні півроку близькості морфій між двома ударами в груди і спину хто обіцяв тобі бути з тобою пити цей безум гіркими ковтками вдихати отруєні пахощі і залишитись живою? -бідна розпатлана дівчинка_ кадри зітертого порно прихований розпач як легко ти видираєш крихкі сторінки гладиш поламані бильця лишаючи відбитки туги в цій кімнаті залитій водою і світлом теплій від дотиків й ігор дитячих дивних пам"ятають лише імена або кількість обіцянок і не шукають винних 2 він знає про неї більше ніж інші щоранку залишаючи ключ і гірчичні зерна на ліжку промовляючи майже нечутно:ich bin liebe він знає що робить адже чого б вона не хотіла що б не приховувала завжди є хтось хто дозволяє думати про себе і не просить винагороди 3 розриваю розтинаю білий конверт без адреси і адресата вицвіле місиво літер фонем безнадійних в кутиках злого кохання оскома як довго я вливала цей спирт у запалену рану м"яко плавилась хіть під твердими долонями любий лезо торкає папір і проходить крізь шкіру для тебе це божевілля змертвілої плоті мовчання що не єднає
4 поки падає сніг поки плівка не стерта не випещена вогкими пальцями світлом тремкого чекання розказуй довгі історії про людей з крихкими серцями що не відають страху окрім страху безсоння лиш завтра після тижневих вмовлянь і обіцянок жовтої тиші в шпаринах дверей й підвіконня речень обірваних десь напочатку дозволь мені бути з тобою не шукати причин голої пристрасті не розривати тонкі сухожилля уявних обіймів допоки падає сніг поки можна дихати теплим повітрям присутності голосом що не існує
