Любов і біль — два підлих друга,
Вони одні у цім житті.
І вже зморила ця недуга
Мене, й закрила в цій пітьмі.
Кохання й дружба, завжди поряд,
Як суть всього цього буття.
І мій сумний бездумний погляд,
І голос схожий на виття.
Образа й совість — невід`ємні речі,
Якщо ти підлість всю сховав,
Уже схилились мої плечі,
І цей тягар на мене впав.
Життя і смерть як символ втоми,
І досконалість всіх речей.
Я не віддам себе нікому,
Сховаюсь від чужих очей.
Відвага й страх, як протилежність,
Вони гнітять всіх нас тепер.
Я опустилась в безкінечність,
І час на мить одну завмер.
Бажання мати все й нічого-
Це виникає від вагань.
Не хочу бачити нікого,
Це смуга лиш моїх блукань.
І лиш одні надія й віра
Завжди жили в людських серцях.
Не хочу я перетворитися на звіра,
Що лиш крадеться в манівцях.
Я хочу мати все, й нічого,
Я хочу вічність віднайти,
Та не лишилось вже нікого,
В глухих обіймах самоти.
